мислення

З ревнивих наречених виходять байдужі чоловіки.

Не приходь, не псуй мені очікування!

Якщо я коштуватиму чогось пізніше, то стою чогось і зараз. Адже пшениця – це пшениця, навіть якщо спочатку люди думають, що це просто трава.

- Де Скотт МакКолл? — Чому я маю говорити тобі? — Тому що я чемно запитав. І так я роблю лише один раз.

Люди – суспільні істоти. Ми з'являємось на світ завдяки іншим людям. Ми виживаємо за допомогою оточуючих. Хочемо ми того чи ні, але в нашому житті навряд чи вдасться відшукати моменти, коли ми не залежимо від інших. Тому не варто дивуватися, що і людське щастя – це результат наших взаємин із оточуючими.

Якщо щось здається складним, це не означає, що не варто намагатися. Все навпаки: ми не намагаємося, і тому багато здається нам важким.

- Думаєш, ти мене обдурив? Пошкодуєш, що народився. — Так, багато хто мені це казав...

З психіатром люди говорять більш відверто, ніж зі священиком, тому що лікар не загрожуватиме пекло.

— Це мій квиток до раю. — Ти знаєш, якою є ймовірність виграшу? - Чотири до одного? - 30 мільйонів до одного. — І все ж у мене є шанс. - Так є. Але він не більше, ніж шанс бути вбитим блискавкою прямо тут, у коридорі.

Судження є однією з найважливіших наших здібностей, як у філософському (кантіанському) сенсі, так і в сенсі емпіричному та еволюційному. Тварини та люди легко обходяться без«абстрактного режиму сприйняття», однак, втративши здатність розпізнавання, обов'язково загинуть. Судження, схоже, є найпершою з найвищих функцій свідомості, проте в класичній неврології воно ігнорується чи неправильно інтерпретується.