мислення

— Ми раніше не говорили про майбутнє. Про твоє і про моє. - Мм, про твоє і про моє? Ну а я б сказала, про наше майбутнє. Видно, дарма сподівалася. Уявила чорт знає що... Що ми разом з тобою назавжди. Ідіотка...

Критики схожі на студентів-медиків: вони завжди вважають, що письменник страждає на ту саму хворобу, яку вони зараз вивчають. Письменник завжди хворіє однією хворобою: хворобою хрестословиці. Схрещувати слова. Розмножувати їх на два. Що таке, по суті, книга, як не збори добре схрещених слів?

Не лажу з побутом! Гроші заважають мені і коли їх немає, і коли вони є.

Я нічого хорошого не чекав, але я все одно розчарований.

— У однієї ноги — довжелезні, у іншої груди — вродливі. Ну яку будемо брати? - Яка розуміє краще.

Не важливо, скільки вам років і чого ви досягли: вам потрібна мама. Я не виняток: мені потрібна теж. Так що не сваріться з нею всерйоз і прислухайтеся до її порад - краще програти суперечку, ніж потім шкодувати про те, що виграли.

Холод — найнабридливіший компаньйон з усіх, кого я знаю.

Боже милостивий, життя це пекло.

Ти хто? Частина сили тієї, що нескінченно творить добро, всьому бажаючи зла. Чи не можна це простіше передати? Я дух, який завжди звикли заперечувати.

Мені здавалося, що це буде просто. Мені здавалося, що шпиль завершить кам'яну Біблію, стане кам'яним Апокаліпсисом. У своєму божевіллі я і не підозрював, що з кожним кроком мені буде дано новий урок і нова сила. І не було кому навчити мене. Я повинен був будувати, підкоряючись лише своїй вірі, не слухаючи нічиїх порад. Іншого шляху не було. Але при цьому люди притуплюються, як поганий різець, або зриваються, як сокира з сокирища. Я надто був поглинений своїм баченням, щоб взяти це до уваги, і, крім бачення, не потребував ні чого.