мислення

Пари розпадаються через те, з чого створені.

Кіно - це просто кіно, доки ти не зробиш таке кіно, про яке всі скажуть: ось це так!

Ти також особлива. Ти... привернула мою увагу. Ніхто на цьому світі не може стати особливим сам по собі. Людина стає особливою, тільки коли хтось бачить її цінність. Я не знаю, яким раніше було твоє життя, але я знаю, як людині може бути погано, коли її не люблять і не цінують.

Метелик завжди летить на вогонь і гине. Але якщо вона не полетить на вогонь, вона вже не метелик.

— Наше завдання — знайти примару, задати йому перцю, та й... зробити пару наколок.

О Боги мої! Отру мені, отру!

Це не система. Це люди. Це я, це ми, ви, це все. Це не система. Це люди. Всі люди кожним своїм зітханням хочуть заслуговувати на схвалення малодушної погані. Це ми будуємо на собі такі системи, якими потім обурюємося. А немає системи насправді. Збудувати собі ідола і поклонятися, збудувати собі диявола та скидати все на нього. Але будівельник один — ми. Немає системи, є підлість. У мені, у тобі, у всіх, у кожному. Озлоблена малодушна підлість, що відводить очі від своїх відображень і з піною біля рота намагається заслужити собі виправдання.Схвалення заслужити, галочку. Вліпіть мені галочку, пане слідчий, що я гарна. Погладьте мене по голові та відпустіть. Ось вона« система».

Я знаю, що ти хочеш припинити це. Захистити її. Але ти молодий і не бачиш того, що я бачу. Справа не тільки в тому, що поряд з нею він стає кращим. Це так... Але й він також змінює її. Деймон кидає їй виклик. Дивує її. Примушує замислюватися про своє життя. Про переконання. Стефан інший — його кохання чисте. І він завжди буде добрим заради неї. А Деймон - або найкраще в її житті, або найгірше.

Життя їй усміхалося; але бувають посмішки гірші від сліз.

Єдиний смертний гріх – здаватися.