мислення

Ти змінив призначення і зрадив себе.

А тут… дуже весело, – сказала Юігахама, дивлячись на нас блискучими очима. У її світі що, живуть лише поні?

Хороші дівчинки не рухають прогрес і погано трахаються.

Кожна людина вважає страждання, що випали на її частку, найбільшими.

- Все в руках Божих. — Все в руках колегії кардиналів, мамо. А це не одне й те саме.

Все минеться. Страждання, муки, кров, голод і мор. Меч зникне, а ось зірки залишаться, коли тіні наших тіл і діл не залишаться на землі. Немає жодної людини, яка б цього не знала. То чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому?

Кожен з нас має свої приховані сторони. І ніхто не знає, коли вони виявляться. Іншими словами, в тихому вирі чорти водяться. Ми знаємо один про одного рівно стільки, скільки кожен із нас готовий відкрити оточуючим. Усередині ми можемо бути зовсім іншими. Кожен з нас.

Бути надто спостережливим часом дуже небезпечно.

Життя — це книга, і попереду на мене чекають тисячі сторінок, яких я ще не прочитала.

- Чорт забирай... Живуть люди... Закохуються, ходять у театри, у бібля... - Не висловлюйся, Біллі! — …у бібліо-те-ки.