пам'ять

Але я пам'ятаю ту чудову мить, коли просте«так» чи«ні» могло змінити все наше буття.

Ти сам вирішуєш, з ким тобі спілкуватись. Але запам'ятай важливу річ: з якими людьми ти проводиш найбільше часу, такою людиною стаєш ти сам. Ти рівно те, що являє собою твоє оточення.

— А ви мене давно любите? — У четвер після обіду. Минулого тижня. — То це недовго. - Можу більше.

Ризик, відповідальність, навантаження - це і є щастя! Якщо тобі довіряють – насолоджуйся. Очолити велику справу — все одно, що невинність втратити. Таке буває лише один раз. І запам'ятовується назавжди.

Релігія — наша відчайдушна спроба збагнути власний світ. І власне минуле. Ми живемо у темряві, оточені таємницями. Звідки ми прийшли? Яке наше призначення? Що буде з нами після смерті? Релігія також дає нам щось більше — моральний кодекс, уявлення про те, що добре і погано керівництво з добропорядності. Як і будь-яке інше зброю, вона може бути використана не за призначенням.

Спогади – найважчий вантаж, який людині доводиться нести.

Але повернемось до літератури. Відразу після революції спостерігалася наступна картина. Це місце виявилося вакантним. Керівники більшовиків не лаптем щи хлібали. Вони чудово розуміли: голою силою країну не втримаєш. До того ж, що б там про них не говорили, більшовики не були цинічними покидьками, яких хвилювала лише влада сама собою. Не так поводяться тимчасові правителі, зовсім не так. Вони поспішають вивезти за кордон все, що не пригвинчено. Більшовики ж відчайдушно намагалися створити новий світ. І, до речі, не вони розпочали Громадянську війну. Спочатку здавалося – все можна вирішити по-тихому. Не вийшло, звісно. Але річ не в цьому. Як би там не було, нова владаперейнялася питаннями мистецтва. До речі, не всі пам'ятають, що більшовики відразу взяли під охорону всі палаци, що були пам'ятками архітектури – Зимовий, Царське Село, Петергоф тощо. Для порівняння. Згадайте, наприклад, Версаль та Зимовий палац. Що вражає у французькому палаці – це повна відсутність обстановки – меблів, гобеленів тощо. А знаєте, чому її там немає? Тому що французька революційна влада всю палацеву обстановку розпродала під гаслом«Що взято у народу, то має бути повернено народу». А ось більшовики зберегли.

Подібно до пам'яті, поїзд діє в обох напрямках. За лічені години він здатний повернути тобі все, що ти багато років тому залишив.

До речі, чи існують щасливі спогади, чи немає суперечності у цьому словосполученні?

Вони писали один одному про дуже інтимні речі, але одна справа писати, і зовсім інша — зустрітися віч-на-віч, пам'ятаючи про те, що було написано.