пам'ять

— Насамперед це був День перемир'я. Тепер День ветеранів. — Це тебе засмутило? — спитала вона. — Це така біса дешевка, так біса для Америки, — сказав я. — Раніше це був день пам'яті жертв першої світової війни, але живі не змогли втриматись, щоб не заграбастити його, бажаючи приписати собі славу загиблих. Так типово, так типово. Як тільки в цій країні з'являється щось гідне, його рвуть на шматки і кидають натовпу. — Ти ненавидиш Америку, га? — Це так само безглуздо, як і любити її, — сказав я. — Я не можу відчувати до неї жодних почуттів, бо нерухомість мене не цікавить.

Ти повинен любити свою жінку, ту, яка поруч, вона на це заслуговує, якщо не хочеш, щоб її покохав хтось інший. Жінка немов татуювання. Її зауважують: одні критикують, інші милуються. А де вона красуватиметься: на руках, на шиї, на грудях чи нижче, залежить від щедрості твоєї душі та фантазії розуму. Тільки пам'ятай, що якщо ти захочеш з нею розлучитися, шрам у будь-якому разі залишиться на серці, якщо не в тебе, то в неї.

Запам'ятайте: вас цінують настільки, наскільки ви цінуєте себе самі. Якщо кількість нулів в оцінці власної та зовнішньої не збігаються, одне з двох: або ви не все зробили, щоб дістати себе, або до вас не дорослі інші. У мене друге.

Погане зникає, але щось замінює минуле і встає на його місце.

Пам'ять — гарна штука, якщо не маєш справи з минулим.

Наскільки все було б простіше, якби люди винайшли легкий хірургічний спосіб видалити з пам'яті всі помилки та сумні спогади, залишивши лише одні добрі та радісні. Але поки що цей щасливий день не настав, що ж робити? Взяти на озброєння стару перевірену філософію«вибач і забудь»? Але якщо з прощенням ще якось можна впоратися, то чи може людина змусити себе забути, чи можна по-справжньому пробачити, якщо не вдається забути?

Недовго думаючи, я зробила крок уперед, і, обернувши свої руки навколо його шиї, міцно обняла його. Не пам'ятаю, щоб раніше я була настільки близька до Вілла. Він був теплим та твердим. Я заплющила очі, відчувши, як він щокою пригорнувся до моєї маківки.

Пристрасть позбавлена ​​об'єктивності, вона позбавлена ​​правди. Тому пам'ятайте: якщо мозок охоплений збудженням, ви в небезпеці...

Де ж початок всього? У минулому чи в майбутньому? Хто може сказати, коли все сталося? Чи зможемо ми колись дізнатися, що стоїть біля витоків всього? Чи до цього було ще щось? І до того? І ще до того? Чи є взагалі початок і кінець? Чи це все переплітається в нескінченній петлі часу? А початок і кінець означають те саме? Хоч і називаються по-різному.

Коли стає зовсім несила, прибираю гармошку і беруся за індійські казки. Я часто їх перечитую. Дуже заспокійливе заняття. Найбільше мені у них імпонують закони Карми.«Той, хто образив осла в цьому житті, в наступному сам стане ослом». Не кажучи вже про корови. Дуже справедлива система. Ось тільки чим глибше вникаєш, тим цікавіше: кого ж у минулому житті ти образив?