переживання

— Що... між тобою та Геральтом, пані Єнніфер? - Сум, - відповіла чарівниця серйозно. - Туга. Образа. Жаль. Надія. І страх. Так, схоже, я нічого не проґавила.

Геть смуток! Вона сама прийде в століття прийдешніх лих і негараздів. Поки що є час — радості ловіть.

Християнські церемонії одруження були мені добре знайомі з власного сумного досвіду. А дзен-буддистська церемонія дуже нагадувала християнську з невеликим додаванням марення сивої кобили.

Смуток виходить мовчанням та сльозами.

... Ті, хто причетний до таємної мудрості, вільні і від міщанських правил, і від міщанських радостей. Доля наша, мій хлопчик, висока і незвичайна. Доля наша висока, ми самотні...

Наскільки все було б простіше, якби люди винайшли легкий хірургічний спосіб видалити з пам'яті всі помилки та сумні спогади, залишивши лише одні добрі та радісні. Але поки що цей щасливий день не настав, що ж робити? Взяти на озброєння стару перевірену філософію«вибач і забудь»? Але якщо з прощенням ще якось можна впоратися, то чи може людина змусити себе забути, чи можна по-справжньому пробачити, якщо не вдається забути?

Будь терплячий і смутком себе не ломи безперервною: Ти нічого не встигнеш, про сина сумуючи; Плачем мертвого ти не піднімеш, але горе своє лише помножиш.

– Люди тут дуже добрі; особливо якщо вони вам до вподоби. - Що вони самі по собі хороші, я не сумніваюся, - заперечила вона. - А ось які вони з іншими?

І Жанні здавалося, що її душа ніби шириться і починає осягати невидиме, а ці розсіяні серед полів вогники раптом викликали в ній гостре відчуття самотності всіх живих істот, яких все роз'єднує, все розлучає, все забирає далеко від тих, кого вони хотіли б любити.

Доброта – це не політична проблема. Це питання виживання людства. У світі, де людина людині вовк, зрештою залишиться єдиний вовк. Без доброти світ перетвориться на похмуру та самотню в'язницю для кожного з нас. Тільки доброта дає нам змогу допомагати один одному вижити.