правда

Я дуже намагалася позбутися звички постійно плакати. Якось увечері, в черговий раз згорнувшись калачиком на дивані в кутку, в черговій істериці після чергового раунду похмурих роздумів, я запитала себе: "Поглянь на себе, Ліз, чи можеш ти змінити хоч щось?" І зробила єдине, на що була здатна: встала і, не припиняючи плакати, почала балансувати на одній нозі посеред кімнати. Мені хотілося довести собі, що я все ще хоч трохи контролюю ситуацію: нехай мені не під силу зупинити сльози та похмурий внутрішній діалог, я принаймні можу битися в істериці, стоячи на одній нозі. Хоч щось спершу.

Книги мають писати письменники, мислителі чи пліткарі.

Спогади — ось чому ми старіємо. Секрет вічної юності - в умінні забувати.

Бути жінкою для Сабіни – доля, яку вона не обирала. А те, чого ми не обираємо, не можна вважати ні нашою заслугою, ні нашим невезінням.

Усім нам властиві промахи, про які ми згодом шкодуємо.

Ти там, Сатане? Це я, Медісон. Ти тільки не ображайся, але батьки привчили мене вірити, що ти не існуєш. Мама і тато говорили, що ти і Бог – породження крихітного, забобонного та відсталого мозку сільських проповідників та лицемірних республіканців.

Так буває завжди: можна прожити півжиття і не знати, на що ти здатний, - адже здатність завжди при тобі і чекає тільки випадку, щоб проявитися.

Фрази не такі важливі! Головне – вираз обличчя.

Я відповідала різкістю на різкість, На слово словом; але тепер я бачу, Що не списом - соломинкою ми б'ємось, Ми тільки слабкістю своєю сильні. Чужу роль грати ми не повинні.

Якщо твої друзі залишаються з тобою, то ти щасливчик, бо зі мною такого ніколи не траплялося.