правда

Людська історія була б надто дурною штукою без духу, який внесли до неї безсилі.

Лідер завжди має план.

Люди не люблять розповідати, вони люблять заперечувати.

Деякі вважають, що разом проводять час, хоча насправді просто живуть під одним дахом. Вони поряд: в одному і тому ж будинку, в один і той же час, але вони не разом.

- Сифіліс. У вас у всіх сифіліс. — Він застудився, та й годі. — Ні, вам потрібне лікування, інтенсивне лікування тут, у лікарні, зараз. — Та в мене турбот повний рота. Може, дасте нам чогось? — Я можу дати вам лопату, щоб ви викопали три маленькі могили.

На спустошеній зливою вулиці ніхто не став свідком його поразки.

«Випадок» і«доля» — це лише порожні слова: завзята розсудливість — ось доля людини.

У суфіксах — ан, — ян, що утворюють іменники прикметників, пишеться одне«н»... Та що ж це за правила такі, де на кожне правило купа винятків?! Ось чому всі прикметники пишуться з одного«н», а«олов'яний»,«скляний»,«дерев'яний» із двома? У них що, блат у Міністерстві освіти?

Жінки, які мали значення в моєму житті, знали моє минуле.

— Ви не мали рації. — Чому люди кажуть це із таким задоволенням? Це дуже ранить, чи знаєш.