правда

Ми не можемо змиритися з тим, що після смерті на нас чекає величезна порожнеча, з тим, що наші улюблені просто припинили своє існування, не можемо навіть уявити, що колись перестанемо існувати і ми самі.

Жінка буває незадоволена чоловіком і сином - двома вадами, які затьмарюють її життя. Син – кольорова копія батька.

Чоловік не знає, як треба розлучитися; жінка – коли треба розлучитися.

Примітно, що, як би мало не були здатні люди до ізольованого існування, вони відчувають жертви, вимагаються від них культурою заради можливості спільного життя, як гнітючий вантаж.

— Я знаю, чого хочуть тринадцятирічні дівчатка. — І чого вони хочуть? - Шістнадцятирічних хлопчиків. Як і ти, я думаю.

Ми були разом, я забув весь світ.

Я не дуже зрозуміло говорю, але я не дуже зрозуміло і думаю.

Кажуть, я був дуже накурений, коли вів церемонію«Оскара». Але це нісенітниця, звичайно. Я був під героїном.

У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.

Мені треба завести подругу на літо, поки я не став одним з тих збоченців, які просто витріщаються на жінок... Я заведу собі подругу на це літо. Це буде літня дівчина, у неї буде волосся та літні друзі, які знають, що таке бути на вулиці. Вона гратиме в теніс, носити сукні та ходитиме босонога. А восени я її кину, бо вона моя літня дівчина.