страх

Такі вже люди. Чим сильніше вони бояться, тим дурніші стають. Страх зменшує мозок.

О, ви, пані, які роз'їжджають за покупками в екіпажах, ви її не зрозумієте. Дівчата, гардероб яких заповнюється за рахунок вашого тата, вам теж не зрозуміти, чому Мейда не відчула холодного струменя подякого дощу.

Часом те, що законно, не обов'язково добре, і часом, щоб розпізнати різницю, потрібна відьма. А іноді й коп, якщо це правильний коп. Розумні люди це розуміють. Дурні — ні. А біда в тому, що дурні жах до чого люблять розумувати.

Ніколи не знаєш, за яким кутом на тебе чекає зустріч з екзистенційним жахом...

Для того, щоб боротися з жахливим злом, потрібне жахливе добро

Я боюся так давно, що втомилася боятися.

Дай йому відповідь«так». Навіть якщо вмираєш від страху, навіть якщо потім покаєшся, тому що будеш каятися все життя, якщо зараз відповиш йому« ні».

Думка про самогубство — це велика втіха: за підтримки її пережиті багато жахливих ночей. (Думка про самогубство – сильний втішний засіб: з нею благополучно переживаються інші похмурі ночі.)

Те, що люди називають ніжністю, я називаю страхом розлуки.

Боятися треба не вчинків, а лінощів, млявості, ниття, зневіри. Під лежачий камінь вода ще, може, й затече, а ось під обмазаний соплями нема. Він гідроізольований.