сум

У дружбі, особливо в дружбі хлопчаків, вам дозволено завдавати один одному певного болю. На це від вас навіть очікують. Але завдавати серйозних ран не можна. За жодних обставин не завдавайте ударів, після яких залишаються шрами.

Думи сумні... Немає їм кінця, - Так уночі осінньої Зграї гусей З криком летять і летять...

Скажіть мені, не звуки чи поцілунку Дають свою гармонію хвилі? І соловей, чарівно сумуючи, Про що співає в темряві та тиші? Скажіть мені! Скажіть мені, навіщо так серце б'ється І дивне мені бачиться уві сні, То сум у мені холодна проллється, То я горю в тяжкому вогні? Скажіть мені!

Іноді людина втрачає мужність. А іноді здається, що до розчарувань можна звикнути. Але це не так. З кожним разом вони завдають все більшого болю. Такий біль, що стає страшно. Здається, що з кожним разом опіки все сильніше, і щоразу біль проходить все повільніше.

України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад умів. Дивним чином доведене до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації нема. Брошура«Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому, чи України вже немає, чи поки що ні? Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто, вважаю, що України поки немає. Але згодом вона таки буде. Хохли хлопці вперті, вони зроблять. Однак, яка саме це буде Україна, в яких межах вона існуватиме і навіть, можливо, скільки буде Україна — питання відкриті. І у вирішенні цих питань Росії так чи інакше належить брати участь.Відносини з Україною ніколи не були простими, навіть коли Україна була у складі Росії. Україна для імперської та радянської бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то западенці до Гітлера перекинуться. Примус силою до братніх стосунків — єдиний метод, який історично доказав ефективність на українському напрямі. Не думаю, що буде винайдено якусь іншу.

Сумнівне та помилкове поділяє тонка лінія. На жаль, щоб її побачити, потрібно бути мудрецем.

Відпочинок, спокій, тиша, самотність. Схоже, таку розкіш можуть собі дозволити тільки дуже багаті, адже це нічого не варте. Дивно, що так важко цього досягти.

Мій біль сказав мені:«Ти не людина. Тебе не можна і близько підпускати до інших людей. Ти — сумна і ні на що не схожа тварина».

Я не хочу прожити залишок життя, сумуючи за тобою і уявляючи, що могло б статися, якщо…

Багато відносин тримаються не так на радості взаємного спілкування, як на прагненні уникнути самотності.