Ліна Василівна Костенко


Лі́на Васи́лівна Косте́нко (народилася 19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

Ліна Василівна Костенко

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 139

Здушили сльози — не виходь на люди.
Болить душа — не виявляй на вид.

Категорія: 

Ліна Василівна Костенко. Берестечко

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 149

...НІ, ГАННО, НІ! АБИ ЛИШ НЕ 3 МОСКВОЮ.
Хай Україну чаша цЯ мине.
Це чорна прірва з хижою десницею,
смурна од крові, смут своїх і свар,
готова Світ накрити, як спідницею
Матрьоха накриває самовар.
Був Київ стольний. Русь була святою.
А московити – Русь уже не та.
У них і князЯ звали Калитою, –
така страшна захланна калита!

Назва твору: 

Ліна Василівна Костенко. Записки українського самашедшого

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 106

У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України...

Категорія: 

Ліна Василівна Костенко. Записки українського самашедшого

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 136

ГлобалізаціЯ глобалізує всі проблеми, і ні одної не зменшить. ЗменшитьсЯ тільки роль держав, деякі скотятьсЯ по цьому глобусу, як сльоза.

Ліна Василівна Костенко. Записки українського самашедшого

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 97

Мені обридли конфесії з політичним підтекстом. Московський патріархат, київський патріархат. Один всіЯ України, і другий всіЯ України. В очах двоїтьсЯ — хто ж із них усіїший?

Категорія: 

Ліна Василівна Костенко. Маруся Чурай

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 130

Складне життя у всій його всебічності.
А як подумать, — що таке душа?
Як той казав, це — горизонт до Вічності.

Назва твору: 

Ліна Василівна Костенко. Маруся Чурай

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 143

Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветьсЯУкраїна.
Така Краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Назва твору: 

Ліна Василівна Костенко

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 120

Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем.

Ліна Василівна Костенко. Записки українського самашедшого

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 92

Вічна парадигма історії: за свободу борютьсЯ одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.

Категорія: 

Ліна Василівна Костенко. Записки українського самашедшого

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Всього голосів: 142

проблеми ж — як божевіллЯ. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані — то вже навік.

Категорія: 

Сторінки

Підписатися на RSS - Ліна Василівна Костенко