Дмитро Ємець

Воно, звичайно, я дівчина приємна багато в чому, інтелектуально підкована, морально вгодована, з тридцятьма кілограмами зайвих вітамінів на талії. Молоді люди дихнуть у мене від кохання швидше, ніж я встигаю сказати так. Крім того, я вмію брати кров із пальця та друкувати на машинці.

Усі важливі речі у цьому світі відбуваються саме за чверть години! За цей час може впасти держава, можна зустрітися і навіки закохатися, можна розпрощатися, можна розпрощатися з одними цінностями та знайти інші! І все це за жалюгідні п'ятнадцять хвилин! Час буває дуже наповненим!

Рідний, я говорю, але не пробалтаюсь! Коли ти зрозумієш різницю!

У більшості випадків мрії небезпечніші за змій. Чоловік чогось бажає, і сам не розуміє, як буде страшно, якщо він нарешті отримає те, чого він так жадав. Наприклад, один хоче багатства настільки, що це стає його головною пристрастю, і… виявляється у величезному контейнері, наповненому дрібницею по одній копійці. Ось він повзе по ній, захлинається і розуміє, що цілу вічність, сотні та тисячі мільярдів років, навколо нього буде лише ця дрібниця. А хто бажав лише обіймів та пристрастей – отримує їх на мільярди років. Радий би вже й розімкнути їх, але неможливо.

Життя щасливої ​​людини – смуга надзавдань.

Навіть найменший крок коштує жертви, якщо це крок уперед.

Якби він був філософом, він пояснив би, що любити навіть найкращу людину не можна двадцять чотири години на добу. Це піковий стан, який утримується лише кілька хвилин на день. В інші години і хвилини кохання переливається в десятки інших почуттів – ніжність, товариство, доброзичливу напівсердість, бурчання і т. д. На інше у неї просто не вистачає напруження. Навряд чи чоловік, що поодинці тягне з четвертого поверху старий диван, який дружині захотілося викинути о дванадцятій годині ночі, відчуває до своєї половини якесь особливе кохання. А тим часом, і це теж прояв кохання.

І навіщо люди ускладнюють собі життя? Невже не можна любити спокійно, комфортно? Навіщо всі ці образи на порожньому місці, трагічні обличчя та інші напруги?

Краще трохи не домовлятися, ніж переспілкуватися.

Того, кого одного разу пустив у душу, просто так уже не проженеш. Там завжди залишається його порожній стілець.