Ілля Ільф та Євген Петров

«Здається, настав психологічний момент для вечері»,— подумав Остап.

За півтора місяці життя в Штатах нам так набридла американська кухня, що ми згодні були вживати будь-які їжі – італійські, китайські, єврейські, аби не«брекфест намбр ту» або«динер намбр уан», аби не цю нумеровану, стандартизовану і централізовану їжу. Взагалі якщо можна говорити про поганий смак у їжі, то американська кухня, безумовно, є виразом поганого, безглуздого та ексцентричного смаку, що викликав на світ такі виродки, як солодкі солоні огірки, бекон, засмажений до міцності фанери, або сліпучий білизною і абсолютно безсмачний ( ні, що має смак вати!) хліб.

Захід був чистий, наївний, ніби його намалювала провінційна панночка задовго до того, як на думку їй спали перші, страшні думки про чоловіків.

Що може бути привабливіше вогнів чужого міста...

На кожну гарну думку неминуче перебуває свій дурень, що доводить її до абсурду.

Різдво в Америці – це велике і світле свято комерції, яке в жодному зв'язку з релігією не стоїть. Це грандіозний розпродаж завалу, і за всієї нелюбові до бога, ми ніяк не можемо звинуватити його у співучасті у цій темній справі.

Не влаштовуйте передчасну істерику. Якщо ви вже не можете не переживати, переживайте мовчки.

Містер Адамс мав легке ставлення до грошей — трохи гумору і зовсім мало поваги. У цьому сенсі він зовсім не був схожим на американця. Справжній американець готовий поставитися гумористично до всього на світі, але не грошей.