Макс Фрай

Будь- які двері, як її не латай, назавжди залишаться дверима, поки стоїть будинок.

Життя будь -якої людини - дзеркальне відображення її уявлень про неї.

Знати нічого не хочу, бо дах і так їде. А треба їй на місці залишатися: у мене там Карлсон живе. Йому без даху не можна, без мого даху він стане бомжем.

Я завжди знав, що люди є дивними істотами, але сьогодні з вами особливо цікаво.

Немає нічого кращого, ніж ясний, сонячний весняний ранок... і немає нічого гіршого, ніж ясний, сонячний ранок у будь-яку пору року і в будь-якій точці Всесвіту — у тому випадку, якщо вам не дали виспатися.

Я досі так і не зрозумів, навіщо люди довго сердиться один на одного. Життя і так непробачно коротке, нічого встигнути неможливо, часу так мало, що, можна сказати, зовсім немає, навіть якщо не витрачати його на всякі дурниці на кшталт сварок.

Найлегше розпоряджатися тим, що тобі не належить.

На війні як на війні, чи знаєте: краще бути живим параноїком, ніж мерцем, який чекав від життя лише приємних несподіванок... Одним словом, я не люблю сюрпризи. Зате вони мене просто люблять.

Мій рай має бути мінливий. В умовах вічності одноманітне блаженство — безглузде катування.

Капучіно – це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на перевірку - все те ж життя. Але моменти, коли солодко і терпко, найкращі. До речі, завжди можна просто з'їсти пінку і не пити, але це мало кому спадає на думку. Мабуть, справа таки у поєднанні.