Рей Бредбері

Щоб знайти, щоб побачити те, що з темряви, потрібні невинність немовляти та невинність сліпого.

Хто володіє Землею? І навіщо нам Земля? Щоб блукати нею? Чи для того нам Земля, щоб не знати на ній спокою? Кожен, кому потрібна Земля, здобуде її, залишиться на ній, заспокоїться на малому клаптику і перебуватиме в тісному куточку її навіки.

— А ви колись читаєте книги, які спалюєте? Він розсміявся. — Це карається законом. — Да—а… Звісно. — Це непогана робота. У понеділок палити книги Едни Міллей, у середу – Вітмена, у п'ятницю – Фолкнера. Спалювати в попіл, потім спалити навіть попіл. Такий наш професійний девіз.

Щоб вижити і чогось досягти, треба примиритися з тим, що ми недосконалі, і жити за цією міркою.

Покажи мені хоч щось хороше, чому не приходить кінець, і в мене на радостях дах з'їде.

— Віриш у теплоту тіл? — Що? — У теплоту тіл! У секс без сексу? В обійми.

— А як це померти? Ось ти кажеш — смерть. Що це, якесь почуття? — Так. Для тих, хто залишився жити, так. І дуже неприємне.

Навіть прагнення перемогти у якомусь сенсі вже означає перемогу...

Ніхто не хоче смерті, ніхто не чекає на неї.

Хто вміє писати, той казати не майстер.