Книга / твір

Коли дивишся Смерті в очі, головне - не сумніватися в тому, що вона не зробить тобі нічого поганого. Що її можна здолати знанням та досвідом.

Мої невиплакані сльози, мабуть, на серці висохли. Може, тому так і болить?

Я хворий. Я хворий на людяність.

Втеча від себе схожа на втечу від неба. Можна звести стіни, загородиться стелею, але як воно було над твоєю головою, так там і залишиться. Так само в іграх зі своєю душею, можна виростити будь-які ілюзії, розбити всі дзеркала, але твоє обличчя все одно залишиться тим самим.

Щойно знаходиш зачіпку в розгадці шаради, решта елементів самі стають на свої місця.

— Ти збожеволів? Я задумався. - Ймовірно. Небагато. Але йду на виправлення.

— Брехня найприродніший притулок, куди кидається той, хто вижив. Вона дає відчуття захищеності, це місце, де кожен залежить лише від себе самого. Проте містечко темне, правда?

Терпіння - різновид відданості.

Поки не знайдеш річ, яку можна боротися, ніколи не почнеш боротися проти чогось.

Реальність здатна жорстоко бити по голові.