Книга / твір

Я і себе тепер відчувала тільки через тебе. Моя шкіра існувала тільки там, де ти її торкався

Не всякий, хто б'є, ворог: є батьківські покарання.

Як всякий пережитий досвід, який накладає свій відбиток на нас до кінця днів, я виявив себе розірваним зсередини, випотрошеним і четвертуваним. Це було результатом того, ким я був у житті і навіть більше: ким я був, коли співав і гасив овочі для своєї сім'ї та друзів у неділю; ким я був, коли прокидався холодними ночами і нічого не хотів так сильно, як теплий светр, дістатися до письмового столу і написати про людину, кого, як я знаю, ніхто не знає, але яка насправді була мною; ким я був, коли бажав бути голим поруч з іншим голим тілом, або коли я жадав виявитися єдиним у світі; ким я був, коли відчував кожну частинку свого тіла в нескінченності один від одного, і кожна частинка при цьому присягалася, що все ще належить мені.

Чи бачили його в той момент? Хоч би оком моргнув. А ось я... я тільки мріяти можу про такий вираз обличчя, щоб повна байдужість і нуль емоцій.

Батьки, - сказав Гаррі, - не повинні кидати дітей, якщо... якщо їх не примушують.

З якого віку починаєш прокидатися втомленим?

… зараз я знаю, що наш світ не більш постійний, ніж хвиля, що здіймається над океаном. Якими б вони не були, але свої перемоги та поразки ми маємо пережити, бо дуже скоро підніметься нова хвиля, але це буде вже нова історія…

Все існує, доки хтось про це пам'ятає.

У мене таке відчуття, ніби мене випатрали. Вражаюче, що здатні зробити з тобою слова, вони можуть розірвати твої нутрощі на шматки. "Слово не палиця, кісток не поламає" - що за безглузде прислів'я!

Голос з минулого, він нагадує про знайомі дотики, тепле дихання у твого вуха, про пристрасть, що вражає, як удар блискавки. Хто з нас встоїть, почувши цей голос о третій ранку? А може, згадаєш про цей заклик, коли прокинешся опівночі, розбуджений чиїмось плачем, і виявиться, що ти плачеш сам, сльози ллються по твоїх щоках, а ти навіть не помітив, що вночі тобі наснився поганий сон.