Книга / твір

З якого віку починаєш прокидатися втомленим?

… зараз я знаю, що наш світ не більш постійний, ніж хвиля, що здіймається над океаном. Якими б вони не були, але свої перемоги та поразки ми маємо пережити, бо дуже скоро підніметься нова хвиля, але це буде вже нова історія…

Все існує, доки хтось про це пам'ятає.

У мене таке відчуття, ніби мене випатрали. Вражаюче, що здатні зробити з тобою слова, вони можуть розірвати твої нутрощі на шматки. "Слово не палиця, кісток не поламає" - що за безглузде прислів'я!

Голос з минулого, він нагадує про знайомі дотики, тепле дихання у твого вуха, про пристрасть, що вражає, як удар блискавки. Хто з нас встоїть, почувши цей голос о третій ранку? А може, згадаєш про цей заклик, коли прокинешся опівночі, розбуджений чиїмось плачем, і виявиться, що ти плачеш сам, сльози ллються по твоїх щоках, а ти навіть не помітив, що вночі тобі наснився поганий сон.

Він дивився ніби заворожений на уламки, що завалили вхід до сусідньої печери. Там з-під купи каменю, вбираючись у землю, біг струмок крові. І все більше нічого не видно... Хтось програв поєдинок.

... чоловіки можуть думати, що дружина, домашній затишок, усмішка означають менше, ніж ремесло, небезпека, радість мисливця або контрабандиста, яку дарує часом нічний політ, можуть залишати опівночі будинок з поблажливою усмішкою - сильний чоловік залишає вдома слабку жінку, але вони помиляються, лише слабка жінка допомагає чоловікові врятуватися. Домашнє щастя, яким часто нехтують як зайвою розкішшю, в згубну хвилину, коли смерть розставляє все по місцях, стає головною цінністю, пробуджуючи глибинну необхідність жити. Але обов'язково бути авіатором, щоб мати таке щастя і не помічати його. Щастя, яке ви даруєте, ваші близькі, швидше за все, не відчувають повною мірою, воно непомітне, тому що увійшло до звички, стало буденністю, але й не помічене, воно існує.

Влада і техніка, гроші та товари мають цінність і корисні лише доти, оскільки вони дають людині свободу.

Якщо хтось хоче тебе притиснути, то найсильніше ти досадиш йому, якщо вдаси, ніби він тебе зовсім не турбує.

День складається з двадцяти чотирьох годин, година із шістдесяти хвилин, хвилина із шістдесяти секунд; у вісімдесят шість тисяч чотириста секунд можна багато зробити.