Книга / твір

Деякі свідомо вибирають таку долю: вони, як шалені, прагнуть, щоб вид за вікном змінювався щотижня, щомісяця, щороку, але з віком починають усвідомлювати, що лише колекціонують нікчемні дороги і непотрібні міста, не більш ґрунтовні, ніж кіношні декорації. і проводжають очима людей-манекенів, які миготять у вітринах за вікном повільного нічного поїзда.

Правду кажучи, наші пращури стільки дров наламали, що далі нікуди. Подивіться тільки, з чим вони залишили нас — війни, розорена планета. Схоже, їм було начхати, як житимуть люди після них.

— Невже світ населений лише тиграми та крокодилами? — Так, але тільки двоногі тигри і крокодили куди небезпечніші за всіх інших.

— Людина, яка не може написати розповідь про кохання, ні на що не придатна. — А скільки ти написала? — Я не вважаю себе за письменника.

Любов, як це не сумно, є одним з найпотужніших важелів, за допомогою якого можна керувати багатьма, вона опановує душу людини з такою ж легкістю, як думка про неминучу смерть, і так само сильно бентежить цю душу.

Я приміряла на себе ситуацію, ситуація не лізла. Пора худнути.

Жодна багата на пригоди подорож не залишиться забутою. Подорожі без пригод не варті того, щоб їм присвячували книги.

Є у мене такий великий недолік: я завжди говорю серйозно, навіть коли хочу розсмішити – особливо коли хочу розсмішити.

Одна людина збирається перейти місток, тобто зблизитися з іншою людиною, як раптом ця інша пропонує йому зробити саме те, що вона збирається робити. І ось тепер перший не може зробити крок, тому що це буде виглядати, ніби він підкоряється іншому – влада перешкода на шляху до зближення.

Четверті двері – двері смерті. Останній притулок. Ніщо не може завдати нам болю, коли ми мертві, — принаймні так здається.