Книга / твір

— Ви вступили до армії, пане! Ви повинні коритися наказам! — Так, але я не пригадаю, щоб мені наказували не думати.

У відомих колах чесність завжди вважається дурістю.

— Одні діти знають, чого шукають, — промовив Маленький Принц. — Вони віддають усю душу ляльковій ляльці, і вона стає їм дуже дорога, а якщо її в них відібрати, діти плачуть.

Я не закохана у себе, я закохана у цю роботу: слухання. Якби інший так само дав мені слухати себе, як я сама даю (так само дався мені, як я сама даюся), я б так само слухала іншого. Про інших мені залишається лише одне: гадати.

Сприймати труднощі, невдачі та печалі у житті як виклик, приймаючи і паруючи який ми стаємо сильнішими, а не як несправедливе покарання, якого ми не заслуговуємо, - це вимагає віри та мужності.

- Ну ти... зовсім совість втратив. — Моє сумління чисте, я нею не користуюся.

За лицьовою стороною слід ретельно стежити. Її бачать інші. А за все, що з вивороту, ти відповідаєш сам, і тільки Бог тобі суддя.

Я сама так влаштувала свою долю, мені нема кого звинувачувати. І ні про одну хвилину не жалкую.

Нічого не знаю, нічого не чую, нічого не бачу... це не моя планета, я сюди не просився!

Може божевільний - це всього лише людина, яка знає те, що недоступно іншим?