Книга / твір

О, жінки, вам ім'я – віроломство!

Той, кого ти любиш, це відображення. Це брат твій по крові, за духом, це твоє власне обличчя крізь каламутну поверхню світу, це найвища спорідненість, спорідненість очей, рук, душ, сердець. Це думки, що стають продовженням один одного, це екстаз пристрасті, відбиток стогін, крику, мовчання, що звучать в унісон...

Коли тонеш, біль приходить через опір.

Самотність породжує оригінальну, сміливу, страшно прекрасну — поезію.

Все відчувати, на все відгукнутися - і від усього відмовитися.

Люди, як правило, не дозволяють собі любити саме тому, що багато поставлено на карту - майбутнє і минуле.

Хами трохи схожі на наслання: якщо не приділяти їм уваги, вони швидко тьмяніють, а іноді навіть зникають – принаймні з твого життя.

Хто одному бог, той іншому диявол.

Найказковіше, найдивовижніше з усіх доступних людині переживань - передчуття дива.

- Панове міністри! — почав Матіуш і випив води, бо мав намір говорити довго. — Ми вирішили, що керувати країною має весь народ, щоб увесь народ міг сказати, що йому потрібне. Але ви забули, панове, що народ - це не тільки дорослі, але також і діти. У нас кілька мільйонів дітей, і вони також мають керувати. Нехай будуть два парламенти: один – для дорослих, і там будуть депутати дорослих та міністри дорослих, а інший – для дітей, і там діти будуть депутатами та міністрами