Книга / твір

Я ніколи не належав до тих, хто терпляче збирає уламки, склеює їх, а потім каже собі, що лагоджена річ анітрохи не гірша за нову. Що розбито, те розбито. І вже краще я згадуватиму про те, як це виглядало, коли було цілим, ніж склею, а потім до кінця життя бачитиму тріщини.

Якщо вибирати нема з чого, це може означати, що вибір не потрібен.

Знаєш, чим реальність відрізняється від фантазії? Тим, що коли мрії збуваються, все виявляється не так, як ти собі уявляла.

... прокуратура та адвокатура – ​​це як два ножі, які безперервно точать один про одного. Чим витонченіші адвокати, тим витонченіші – з часом – стають прокурори. Це їхня робота. І ми це розуміємо. І цінуємо. Так само і я наступаю на хвіст розшуку, не даючи їм розслабитися і вказуючи на помилки, і вони ненавидять мене за це.

Ніхто не питатиме в іншого, як справи, якщо руйнується його світ.

Але повернемось до літератури. Відразу після революції спостерігалася наступна картина. Це місце виявилося вакантним. Керівники більшовиків не лаптем щи хлібали. Вони чудово розуміли: голою силою країну не втримаєш. До того ж, що б там про них не говорили, більшовики не були цинічними покидьками, яких хвилювала лише влада сама собою. Не так поводяться тимчасові правителі, зовсім не так. Вони поспішають вивезти за кордон все, що не пригвинчено. Більшовики ж відчайдушно намагалися створити новий світ. І, до речі, не вони розпочали Громадянську війну. Спочатку здавалося – все можна вирішити по-тихому. Не вийшло, звісно. Але річ не в цьому. Як би там не було, нова владаперейнялася питаннями мистецтва. До речі, не всі пам'ятають, що більшовики відразу взяли під охорону всі палаци, що були пам'ятками архітектури – Зимовий, Царське Село, Петергоф тощо. Для порівняння. Згадайте, наприклад, Версаль та Зимовий палац. Що вражає у французькому палаці – це повна відсутність обстановки – меблів, гобеленів тощо. А знаєте, чому її там немає? Тому що французька революційна влада всю палацеву обстановку розпродала під гаслом«Що взято у народу, то має бути повернено народу». А ось більшовики зберегли.

- Гірка річ - влада, - сказав він. — У будь-якій величі є своя частка жовчі, — заперечив Маріньї, — і Ісус Христос це знав.

Дитинство це те, що ми втратили в часі, але зберегли в собі.

Решта не має значення. Настане день, коли їхня любов відродиться.

Люблю Нью-Йорк улітку, в другій половині дня, коли він зовсім порожній. У ньому тоді є щось чуттєве, перезріле, ніби варто підставити руки - і в них почнуть валитися дивовижні плоди.