Книга / твір

Життя дає мені їжу для роздумів, але переварити її мої мізки не в змозі. Чи це повинен робити шлунок?

Дія - найближча сходинка успіху.

А зараз люди дрібні. Начебто і вбивають рідше, зате гадять частіше. І люблять, мов дохлу кішку гладять, і гніваються половинчасто, і прощають у третину серця.

Хто мовчить, Той більше чує.

А хіба так не буває? Стоїть у лісі сосна, немов вежа незламна, можна подумати, століття простоїть, а стукнеш її гарненько обухом, і в середині виявиться одне дупло. І труха сиплеться. Так і з тевтонською могутністю.

Нерозумно думати, що ми купуємо речі. Ми їм продаємось.

Москва і сама була п'яна, і всіх своїм хмелем пригощала.

Якщо людина скритна і замкнена, то навіщо їй брехати і вдавати? Це ж величезна витрата енергії. Простіше нічого не говорити. Прихована і замкненість і відверта фальш – два різні способи досягнення однієї й тієї ж мети: не дати оточуючим дізнатися, який ти насправді. Чи не відкритися. Зазвичай людина вибирає лише один спосіб, залежно від свого характеру та стилю мислення. Обидва одночасно погано поєднуються.

Примітно, що, як би мало не були здатні люди до ізольованого існування, вони відчувають жертви, вимагаються від них культурою заради можливості спільного життя, як гнітючий вантаж.

Людина ніколи не повинна говорити про себе: "Я - лайно ". Якщо ти виявився нікчемним або зробив щось гидке, кажи:«Я в лайні». Тому що, якщо ти потрапив у лайно навіть із власної вини, ще можна видертися і відчиститися. Але якщо ти визнав себе лайном, ти погоджуєшся на вічне існування у вигрібній ямі.