Книга / твір

Черепашки — мушлі, а карасі — карасі. Черепашками карасі ласують, а карасями — щуки. І мушлі ні в чому не винні, і карасі не винні, а й ті й інші повинні відповідати. Хоч сто років про це думай, а нічого іншого не вигадаєш.

У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.

Люди народжуються рівними і, вмираючи, знайомляться з цим уперше практично.

Інтернет – дуже приваблива штука через такі речі. Крім того, що він є чудовим майданчиком для спілкування, він відкриває людині можливість іншого. Ту, про яку ми читали у фантастичних романах. Можливість перетворення.

Дивна річ: про те, що добре, про дні, які провів приємно, розповідається скоро, і слухати про них не так вже й цікаво. А ось про те, що неприємно, що викликає страх або огиду, розповіді виходять довгими та захоплюючими. Інший варіант: Як не дивно, про дні безтурботного спокою і відпочинку, про приємне проведення часу - словом, про все хороше нудно розповідати і нудно слухати ; ось якщо відбувається щось неприємне або погане, з цього можна згаяти відмінну історію, яку завжди прийматимуть на«ура».

У благородних серцях дружба пускає глибоке коріння. Повірте, тільки зла людина може заперечувати дружбу, і лише тому, що вона її не розуміє.

Те, що священні закони дружби вимагають, щоб один друг робив для іншого, пояснювати це не входить тепер у мій намір, і я задовольняюся лише тим нагадуванням, що узи дружби набагато сильніші за зв'язок кровний чи споріднений, бо друзями ми маємо таких, яких вибрали самі а родичів, яких дає доля.

Ніколи не запитуй, якщо не впевнена, що готова почути відповідь.

Але ніщо не могло зробити нашою сором'язливою та підсвідомою, майже тваринною радістю, що ми самі живі і вже поза небезпекою. У цій новій реальності все, що ще місяць тому було стійкою цінністю, втратило значення. А те, що до цього не заслуговувало на жодну увагу, зайняло нове, невластиве йому важливе місце: гарне і зручне крісло, затишна, облицьована білим кахлем піч, на якій приємно зупинити свій погляд, скрип підлоги, що долинає з квартири над нами, — ознаки нормального життя, домашнього затишку.

... адже стара стародавня Росія, де титул відчиняв багато дверей, дивно ще тоді вживалася з новою Росією, де дворянство як правлячий клас вже зжило себе, і де починало цілком чітко вже жити і поживати зовсім іншого складу суспільство — з легкої руки радянських підручників його прийнято називати "буржуазним".