Книга / твір

Ніж – найміцніше, найбезсмертніше, найгеніальніше з усього, створеного людиною. Ніж був гільйотиною, ніж - універсальний спосіб дозволити всі вузли, і по вістря ножа йде шлях парадоксів - єдино гідний безстрашного розуму шлях.

– По-справжньому неординарні люди, – каже вона, – по-справжньому щасливі лише тоді, коли повністю присвячують себе своєму заняттю.

Одних лише слів недостатньо. Якщо це все, що в тебе є для мене, краще йди.

Для мене слово«сад» означає все найкраще у світі. Всі мої думки, прагнення, мрії про будинок, про щастя – у цьому слові.

Смерть лякає не тому, що вона справді страшна. А лише тому, що ми не встигаємо звикнути до неї, не встигаємо добре розглянути її, зрозуміти, пробачити, полюбити…

Внизу хтось співає. То навіть не співає, а вигукує слова пісні. Всі ці люди, яким необхідно, щоб у них постійно кричав телевізор. Або радіо, або програвач. Все це люди, яких лякає тиша. Це мої сусіди. Звуко-голіки. Тиша-фоби.

Незнання гірше знання, проте їй було страшно дізнатися правду. Будь вона впевнена, що він все знає, ще куди не йшло. Вона не боялася б помилятися, якби поряд був хтось, хто б чітко бачив небезпеку.

Добро ніколи не залишиться безкарним.

Але, що б там не говорили, пута спорідненості дуже слабкі, коли вони не підкріплені душевною близькістю; це особливо виразно бачиш, коли стикаєшся зі справами спадщини.

... він не знав, як довго простояв, занурений у апатію своєї перемоги.