Книга / твір

- Навіщо потрібні шипи? — Шипи ні за чим не потрібні, квіти випускають їх просто від злості. - Не вірю я тобі! Квіти слабкі. І простодушні. І вони намагаються надати собі хоробрості. Вони думають: якщо у них шипи, їх усі бояться.

Якщо тобі доведеться зустріти людину, чию похмурість ти не зможеш пояснити і вона здасться тобі безпричинною, нестерпною, — знай, що ця людина приховує свою рану, і рана ця болить, хоч вона нікому й не видно.

Ніщо так не потребує виправлення, як чужі звички.

Невроз не заперечує реальності, не хоче тільки нічого знати про неї; психоз заперечує її і намагається замінити її.

Тільки той, хто старанно підготувався, має можливість імпровізувати.

Вираз, процитований Грін у його«Щоденнику»:«Не треба боятися смерті — надто багато честі для неї».

Я сприймав амнезію за вищу свободу — у наш час це досить поширене захворювання.

Нічого не знайдено,— знову казав собі П'єр,— нічого не вигадано. Знати ми можемо лише те, що нічого не знаємо. І це найвищий ступінь людської премудрості.

- Я помру скоро. — Годі, що ти! - Ні, я знаю, що помру. Ох, дівчино, щось зі мною недобре робиться, диво якесь. Ніколи цього не було зі мною. Щось у мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або вже й не знаю.

Дівчата прекрасні самі собою. Напрочуд приємно просто так стояти на кутку і дивитися, як вони проходять повз. Хоча ні, не можна сказати, що вони ходять, як усі. Я не знаю, як пояснити, але їхні рухи — щось складніше та хвилююче. Вони не просто відштовхуються від землі ногами - кожна частина тіла рухається, і немов у різних напрямках... але так злагоджено та граціозно.