Книга / твір

Речі, від яких хочеться померти відразу, зараз же, не сходячи з місця, згодом стають швидкоплинними спогадами. Навіть ніби й не твоїми, а ніби прочитаними у книзі про чуже життя.

Страшно, коли на відповіді запитань немає.

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.

Кожен хотів би жити до кінця світу, а деякі – ще довше.

Задавати питання має сенс лише після того, як остаточно переконався, що самої відповіді не знайдеш. Тобто дуже, дуже рідко.

Краще ворог із цільного шматка, ніж друг, приклеєний трохи.

Зі мною завжди так буває: варто мені чимось зацікавитися, як відбуваються десятки випадковостей, які мають до цього пряме відношення.

Я зрозуміла, що будинок – це не місце. Це відчуття.

Усі люди, всі люди.

Він казав, що шрам є свідченням того, що я виявилася сильнішою за ті сили, які хотіли зробити мені боляче.