— Чому не всі Людищасливі, Рудольфе? — шепоче вона. — Мабуть, тому, що богові інакше було б нудно. — Ні, — швидко заперечує Ізабелла, — не тому. — А чому ж? — Тому, що він боїться. — Боїться? Чого? — Коли б усі стали щасливі їм більше не треба було б бога.
яніколи не стану для них своєю людиною бо «їхня людина» це мисляча очеретинка яніколи не стану тією плотоядною рослиною яка убиває свого бога і пожирає його і вас запрошує до сніданку а відмовитись нізащо
Скільки себе не вмовляй, але в серці чоловік завжди залишається мисливцем. Він може будувати міста і зводити монументи в славу своєї величі, але від своєї природи йому не втекти. Лук і стріла, прекрасні у своє простоті. Хіба може бути збігом той факт, що усі народи винайшли його незалежно один від одного? Чи це щось інше? Щось в нашій крові? Щось первісне, що прагне назовні?
Останні коментарі