Сумні цитати

Візьми мене в свої обійми, в них - глибина, прийми мене в глибину, не хочеш зараз - нехай пізніше. Візьми мене, візьми мене — сплетіння дурниці та болю.

Це справді найчастіше відбувалося навесні, хоча траплялося і під осінь, у такий час, коли все змінюється. Воно все цвіте або в'яне, води починають текти або замерзають, а ти раптом відчуваєш, що стаєш шовком, тіло твоє мнеться і в'ється, розгладжується і льне, не зрозуміти навіть, до чого чи до кого. Собі бачишся шовком, а ближнім своїм – сріблом, бо їм починає здаватися, що ти оточена непроникною прохолодою, твердою блискучою скоринкою, через яку не подряпатися. І тоді горе їм, ближнім, бо ти начебто й не чекаєш, але хтось має прийти і наблизитись, обминути кордон, не помітивши його, і за це зірвати всі квіти, Зібрати плоди і отримати всі призи, треба йому чи не дуже. А поки його немає, так легко і самотньо, що дивися того відлетиш, крок, інший, а потім думаєш, а навіщо я - ногами? адже летіти швидше, якщо вже я лише шовк, лише шарф. І безглуздо питати, які плани на літо чи«що ти робиш цієї зими» – хто, я? Нема чого розповісти, нема чим похвалитися, тому що серед ваших земних подорожей і ваших перемог немає місця для мене, і я не маю жодного знання ні про себе, ні про майбутнє, крім одного, – а в мене скоро буде любов.

Найважче - самотність.

Я не сумую за ним. Я сумую за уявленням про нього.

Іноді Спіро сумував за тими часами, коли надто настирливого працівника можна було просто викинути з вікна, і цим вирішити проблему. Зараз людина поки летіла до землі, встигала зателефонувати своєму адвокату.

Я не злюся. Мені не сумно. Я давно вже нічого не відчуваю, окрім фізичного збудження.

Самотня особистість, нехай навіть і звільнена, не є ніякою загрозою. Буржуазія боїться лише особистостей, що об'єдналися в соціальну силу, а тому вона сама почала викликати:«Хай живе особистість!» — і сама приєдналася до вимог особистої сексуальної свободи, особистої свободи в мистецтві, особистої свободи совісті. Буржуазія взяла цей рух під своє крильце, бо воно веде до ізоляції особистості, до ослаблення її як суспільного чинника.

— Вони люблять вас і хочуть допомогти вам. Вона похитала головою і зітхнула: — Так, я знаю, знаю. Але за умови, що вони не почують нічого неприємного. Тітонька Велланд саме так і висловилася, коли я спробувала… Хіба тут ніхто не хоче знати правди, містере Арчере? Справжня самота це жити саме з цими добрими людьми, які тільки й просять, щоб ви вдавали!

Краще бути другим серед інших, ніж першим на самоті.

— Ви весь у своїх думках, надто багато думаєте. — Я сумніваюся в цьому. — Ні-ні, ви не пов'язані з жодною частиною тіла, у вас немає напруженості, а ця сцена — боротьба, це гонка. І потім ви читаєте її горизонтально, не бійтеся вивчити вертикальне. І не вчіть слова – нехай слова вчать вас. — Може, просто переспати із продюсером?