Шерлок Холмс

— Що Майкрофт? Ти повернув флешку? — Так. Він на сьомому небі. Залякував мене лицарством. Знову.

— Не знав, що ти говориш по—сербськи. — Вивчив. Проста мова. Слов'янське коріння, багато запозичень із турецької та німецької. Вистачило кілька годин. — Втрачаєш форму. — Вік, брате мій. Усі ми старіємо.

— Місіс Хадсон, повернусь пізно, можливо, захочу їсти. — Я домовласник, дорогий, а не хатня робітниця. — Щось холодне підійде!

— Ми валізу знайшли. Дехто казав, що валізу взяв убивця. А ось він лежить у нашого улюбленого психопата. — Я не психопат, а високоактивний соціопат, вивчи терміни! (— Ти психопат! — Ні, я дуже активний соціопат. Ну коли ж ти це запам'ятаєш.)

— Самотність — усе, що маю. Самотність мене захищає. — Ні, людей захищають друзі.

— Ви неймовірно швидко видужали. — Так... Так... Сам витяг із себе шрапнель. Мері сказала, у мене був жахливий лікар... — Що ж, я... надзвичайно... радий, що ви... ммм... ну... з нами...

— Я принесла тобі ранковий чай. Зазвичай, ти ще спиш. — Ви приносите мені чай уранці? — А ти як гадаєш, звідки він береться? — Не знаю. Я думав, це зрозуміле.

— Будь ласка, помовчіть! — Але я й так мовчу. — Ви думаєте, це дратує.

У світі немає примар, крім тих, що криються в нас самих.

— І скільки ж разів він випадав із вікна? — Точно не можу сказати. Я з рахунку збився.