Рейчел Грін

- Я що, зовсім ідіот? - Ні, ти просто її дуже любиш. - Це одне і теж.

— Це — квиток у кіно з нашого першого побачення, це — шкаралупа з того дня, як ти вперше приніс мені сніданок у ліжко, а це [тримає в руках камінь] — із музею, де ми вперше... були разом. Так, я іноді обмінюю подарунки, але я зберігаю речі, які мені справді дорогі! — Навіть не знаю, що сказати... Вибач, але це ось брати не варто. Йому близько мільйона років і багато народу його шукало після цього...

— Коли мені було 15, батько купив мені власну яхту. - Власну яхту? - Що? Що? Він хотів мене втішити - мій поні захворів.

— Ти ж знаєш, як я зайнята кар'єрою. - Якою кар'єрою? - Я дизайнер! — Ти обставила офіс батька і тепер ти дизайнер? Добре, я вчора була в зоопарку, тепер коала!

- Росс, що це у тебе? - Новий пейджер. — На біса палеонтологу пейджер? — А раптом НП у динозаврів:«Швидше, на допомогу ми вимерли!»

- Піду прогуляюся під дощем... - Але дощу немає. - Вже й погуляти не можна!

— Чому малюк не смокче груди? Може сосок занадто великий? — А може, ця дитина божевільна?

- Що ти робиш? - Іду! - Але ж це твоя квартира... - Тепер ти розумієш, наскільки я зла!?

— Доброго ранку, сусідко! - Приві-е-е, ти не забув сьогодні одягнутися... [входить Рос] - Привіт! О, ти не голий!

Емма, колись ти виростеш і станеш великою дівчинкою... як твій тато.