Фільм

Ми живемо в суспільстві, де честь лише далекий спогад.

Благословляю вас у дорогу. Услід ворогам завжди знайдуться і друзі. Б'йтеся там, де це можна, слава Богу. І вже, звичайно, там битеся, де не можна.

-...Ми повинні йти, Холмсе. - Звичайно, йдіть. - А ви? – А я помилуюсь тут видами. На самоті. – У горах одному небезпечно. – Не більше, ніж скрізь у нашому недосконалому світі.

— Доктор Кокс, ви отримали моє нагадування персоналу про те, що у клініці всі мають ходити у халатах? — Так, Бобе, отримав. І, спочатку просто викинув у відро для сміття, але потім вирішив, що це недостатньо красивий жест, тому я зробив твоє опудало з соломи, одягнув на нього свій лікарняний халат з твоїм нагадуванням у кишені і запросив сусідських дітей — ми палили твоє опудало і били його палицями.

- Сем, скажіть, що особливого було у вашій дружині? — А ваша передача триває довго?... Це було безліч різнокольорових скель, і якщо скласти їх разом, то виходила чудова мозаїка. Ми ніби були створені один для одного. Я відчув це з першого моменту, коли очі зустрілися. Я жив у порожньому будинку, поки туди не ввійшла вона і не наповнила його щастям. Варто було взяти її за руку, щоб допомогти вийти з машини, і я відчув, що сталося диво.

Якщо ми всі виграємо в лотерею, я всі гроші витрачу на пошуки чесного чоловіка!

Проблеми завжди і у всіх. Лише деякі їх вирішують.

- Шеріл, що таке? Що трапилося? - Джейсон. Його немає. — Я знаю, я знаю, що його немає. - Ні, ти не знаєш. Ти не розумієш. Він мав повернутися.

Я вам скажу, на що все пішло... та нема на що нахер!

Це було неймовірно! Ні, це було крутіше, ніж приголомшливо. Це було міфічно! Це було просто чудово!