Фільм

Влада завжди небезпечна. Вона вабить найсильніше, і найсильніше розбещує.

— Як ми можемо жити разом, якщо навіть не можемо вести діалог? — Це ти так кажеш, достатньо заговорити і готовий діалог. Починай. - Ні, починай ти. — Учора я їв яблуко, і там опинився черв'як. — Мого дідуся по материнській лінії звуть Джованні. — Ти, мабуть, не знаєш, що я важу сімдесят два з половиною кілограми. Без черевиків. — Ну й що, ти хочеш, щоб я їх тобі подарувала? — Так, можеш подарувати, якщо хочеш. Що ж, мені здається, що з діалогом у нас усе гаразд.

День у день — порожнеча.

- Ти геній! Хоча за першої зустрічі ти мені не сподобався. — А я за першої зустрічі нікому не подобаюсь!

До біса красу... Я геніальна.

— Ким я для вас? - Скарбом!

- Ти що, ідіот? - Ні, сер. Я мрійник!

Кожен із нас – це«один», але всі ми разом – це«ми»! І ми все тут перевернемо!

Ти мав рацію, як би страшно не було, іноді треба покластися на долю.

– Ми знову втрьох як у старі добрі часи. Брат, котрий надто любив мене, і брат, який недостатньо любив мене. – І егоїстична повія, яка любила лише себе.