Фільм

Ти все бачиш. І все розумієш. Добре бути тихонею.

Мій тато був антропологом. Єдиний син, на якого батько витратив свій час, був двохтисячолітній скелет етруського хлопчика. Я ненавидів цього хлопця!

— У мене в руках перший лист від шанувальника! — Сам собі написав?

Мій корабель незрівнянний і гордий. І він мало не величезний! І він... сплив.

— Льюїс, слухай... У минулому ми були... Розбіжності... — Так, точно. Я вважаю, що склянка наполовину повна, а ти вважаєш, що склянкою зручно бити людей.

— Ну добре, припустимо, ви не пам'ятаєте, як потрапили в літак. Але як ви вийшли звідти, ви мали пам'ятати?! — Так! Пам'ятати повинен… але я не пам'ятаю…

Минулого тижня вона задивилася на тимчасову вирву та постаріла до 57 років.

Перрі Кокс: — І зараз я збираюся ввійти у свій уявний звуконепроникний скляний кокон, щоб уникнути твоїх... Ординатор: — Лікаре Кокс! Боб Келсо: — Прийде постукати. Він у уявному скляному коконі.

Ми не бачимо чужих сліз. Ми не бачимо туги в очах близьких. Ми не хочемо вірити у очевидне…

Справжній мій талант – коштувати людям великі гроші.