Фільм

Смерть не має значення, якщо ви зраджуєте життя.

Вам здається, що ви одягли чужі личини? Ні, ви їх зняли! Ви прийшли до мене у справжньому єстві!

Нудьга - це одна з масок. Хто знає, скільки їх ще у цієї божевільної тварюки.

Ми ходимо на роботу, яку ненавидимо, щоб купити барахло, яке нам не потрібне. (Ми працюємо в лайні, щоб купити лайно.)

- Ніл. - Вероніка. - Ніл. Якийсь ти блідий. — Якась ти вагітна. - Ти що, провів ніч у сортирі нічліжки? — А ти що, викупалася у сміттєвому баку біля клініки абортів? — А ти не той, кому подарували рак на Різдво? — А ти не стурбована баба із«Золотих дівчаток»? - Дороті? - Бланш. - Що ти сказав?! Ах ти сучий син! Ану заткнися! - Я хочу цілувати тебе. Я хочу цілувати тебе, доки не заридаєш. - Як твій кислотний рефлюкс? - Як твоя папілома? — Це твоя папілома, я лише ношу її. — Не сперечатимемося, що було раніше, курка чи яйце. - Давай. Хоча ні. Курка. - Яйце. - Курка! - Яйце! - Курка! - Яйце! - Курка! - Яйце! — Твоє тіло, лискуче маслом какао, вона сниться мені. - Як Вероніка? - Вероніка в порядку, Вероніка. — Кошмар — називати свого собаку Веронікою. — А відсмоктувати у того бомжа за чарівні боби? - Він сказав, що він чарівник! - Я хочу всю тебе. Тебе... Хочу забруднити все її твоє підборіддя. Ти ще любиш крем-брюле? - А ти ще любиш гладити мою спину? — Ти ж знаєш: відповідь так. - О, Ніл. - Вероніка. - Ніл. - Вероніка. — Я хочу тебе забути. — А я завжди хочу бути з тобою. - Хай буде так, Ніл. Нехай буде так. До зустрічі біля вівтаря. — Та я тебе бачив!

Щодня я говорю собі, що щось має статися. Я прорвусь. Або хтось прорветься до мене.

— А куди ти йдеш? — Не знаю... — Ну, тоді нам по дорозі. Я теж не знаю, куди їду.

Я знайшла, де живе Сонце. У моєму серці.

Мене, бачите, не цікавить кінцева мета, мене цікавить сам процес!

— Один удар ногою в щелепу, і його забрали б на ношах! - Це Кавказ. Усі мають гарячі голови. Ну погомоніли і розійшлися. Людина прийшла слухати музику, а ти її ногою в щелепу.