Антуан де Сент-Екзюпері

Мені здається, десь на моїй планеті живе старий щур. Я чую, як вона шкребеться ночами. Ти міг би судити цього старого пацюка. Час від часу примовляй її до страти. Від тебе залежатиме її життя. Але потім щоразу треба буде помилувати її. Треба берегти старого пацюка: адже він у нас один.

Життя творить порядок, але порядок не творить життя.

А ви огрубіли, вам здається, що треба кричати на всю горлянку, щоб вас почули.

Туга - це коли хочеш чогось, сам не знаєш чого... Воно існує, це невідоме і бажане, але його не висловити словом.

Зі смертю кожної людини вмирає невідомий світ.

Розум знаходить цінність лише тоді, коли він служить любові.

Найважливіше найчастіше невагоме. Тут ніби найважливіша була посмішка. Часто усмішка і є головне. Посмішкою дякують. Посмішкою винагороджують. Посмішкою дарують тобі життя. І є посмішка, заради якої підеш на смерть.

Посмішка поєднує нас всупереч різницям мов, каст і партій. У мене свої звичаї, у іншого — свої, але ми сповідуємо ту саму віру.

Я шукаю того, хто схожий на вікно, відчинене на морі. Навіщо мені дзеркало із власним відображенням? Воно переповнює мене тугою.

...я прислухався до неї, навіть коли вона замовкла... Вона моя.