Шерлок (Sherlock)

- Ти хто такий? - Мене звуть Шерлок Холмс. - Ви детектив. - Пірат.

- У сучасному Лондоні не покуриш. Погана новина для мозку. - Гарна для легень. - О, легені... дихати нудно!

Поспішні висновки є небезпечними.

- Стоп, стоп, стоп! Він ніяк не може бути батьком - глянь на відвороти його джинсів! — Так, знайомити тебе з телевізором було необачно.

Ви бачите, але не бачите.

Він пише сумну музику, не їсть, майже не каже, тільки сперечається з телевізором. Я б сказав, що в нього розбите серце... Але ж це Шерлок. Він завжди веде себе так.

Ми зустрічалися двічі, загалом п'ять хвилин. Я витяг пістолет, він намагався підірвати мене. Я відчув, що між нами є щось особливе.

- Я злий. - Все гаразд, Джон. У цьому нічого незвичайного. Він змушує нас це відчувати. Всі позначки на моєму столі і цей шум, постріли о пів на другу ранку... — Так. —... прокляті зразки у холодильнику. Уяви, зберігати тіла поруч із їжею. - Так. - І сварки! До ручки мене доводив своєю легковажною поведінкою! — Послухайте, взагалі-то я не настільки злий, гаразд?

— Чудово... Я про твою гру. — Музика … Я можу визначити лише її точність, але не красу. — Дуже часто це те саме. — Якщо це не завжди одне й те саме, то в чому сенс краси?

Хочу подивитися, як вони за мене борються: "Він любить мене більше!" Вони часом такі милі, ці люди, правда? Ну, ти знаєш... У тебе є Джон. Я, мабуть, теж співмешканця заведу.