Серіал

- Куди ти попрямуєш, Флокі? — Куди поведуть мене боги? Але поки я живу і дихаю, ви, сини Рагнара Лодброка, будете в моєму серці.

А ти ще гаряча, Елісе. Як шкода, що ти по вуха у багнюці.

Усі ми люди. Ми робимо що має, коли нам цього нічого не варте, коли честь дається легко. Але рано чи пізно в житті кожної людини настає день, коли вона має зробити вибір.

— Я тобі казав, не розумь! — Я не можу відкриватись і закриватися, як кран!

— Якщо ваші боги справжні та справедливі, чому тоді світ сповнений несправедливості? — Через таких людей, як ви. — Таких, як я, ні, я один такий.

Я шукаю неможливе, тому що можливе виключать інші.

— Артуре, прокинься! Ти не на війні, ти вдома, у родинному колі. - У нас немає сім'ї!

— Ти ж знаєш, як я зайнята кар'єрою. - Якою кар'єрою? - Я дизайнер! — Ти обставила офіс батька і тепер ти дизайнер? Добре, я вчора була в зоопарку, тепер коала!

Як знайдеш Бога, передай, щоб надіслав мені ноги!

— Стривай! - Що? - Я щось відчуваю. — Сутички почалися? — Якусь темну силу... — Темніша за тебе?