Серіал

— Я сильніший за тебе, я ніколи не скаржуся. — Нарікаєш, коли народжуєш... А народжуєш ти постійно!

Життя це як довгий забіг, де деякі пари проходять всю дистанцію, а інші сходять на половині шляху.

Головне — йти вперед, йти, змушуючи себе переступати через страхи та сумніви. Йти, одержуючи радість від кожного кроку, адже шлях цей такий недовгий... І хай ми раз у раз ризикуємо потрапити в палітурку, хіба це так важливо?

Ви що, не знаєте, хто я? Вам не вбити мене! Я Івар Безкістний! Вам мене не вбити!

Ти маєш дозволяти собі бути слабкою, щоб потім стати сильнішою.

— Ось такий я дурень. - Ні, ви добрий. — Не бачу протиріччя.

— Стійте, якщо я вб'ю Хроноса... то застрягну тут? - Ти тільки зараз зрозумів? Так гаразд, 1944 не такий поганий. — Так, можна з'їздити до Європи та надавати Гітлеру по шиї.

— Коли я страждаю, мені потрібна втіха. — Коли ти страждаєш, це і є моя втіха.

— Послухай, Оскаре, ти мені подобаєшся... — О, поганий початок розмови. — Тому я хочу бути чесною з тобою. — Стає лише гірше. — Я зайнята своєю кар'єрою, нещодавно розлучилася з хлопцем, дуже вимогливим і емоційним, живу з сестрою, дуже вимогливою і емоційною і з нею я розлучитися не можу, тому мені зараз потрібен тільки... — Друг?.. — Секс. -... Я можу змінити свою відповідь? — Просто це все, на що зараз мене вистачить. — А більшого я не зможу тобі дати!... Я можу знову змінити свою відповідь?

Я не вірю у електронну пошту. Я дотримуюсь старих традицій. Вважаю за краще дзвонити і кидати трубку.