Серіал

Він завжди був розумний, навіть у хлоп'ячі роки, але розум і мудрість — речі різні.

— Але я завжди хотів бути розвідником. — А я хотів бути чарівником.

— Якось я вже забрав твої страждання! Можу зробити знову, але вирішувати тобі... — Послухай... Я знаю, ти думаєш, що забрав їх... але вони залишилися... Я й не пам'ятаю причин... я відчуваю порожнечу, самотність та стирання пам'яті нічого не змінить, не змінить того, що сталося.

Жінка, яка чує твої думки, — це твоя дружина.

Мода не знає зручності, головне – яке обличчя ти показуєш світові.

- Як вона виглядає? - Як бібліотекарка. — Бібліотекарка на твій смак чи мій? — Ну, на ньому був одяг, якщо ти про це.

— Не знаю, що я думав. Я такий дурень! — Ні, ти просто хотів якнайшвидше покінчити з болем. Якби так можна було, але так не вийде. Тобі розбили серце і на це піде час.

Якщо в тебе поганий день — не впадай у відчай! У когось він ще гірший!

Сойєр вважає, що кабан оголосив йому вендетту.

- Що ти хочеш цим сказати? - Я був сином. І братом, як і ти. Молодшим братом. Я дуже любив свого старшого брата, практично обожнював. І якось я прийшов до нього, і благав стати на мій бік. А Михайло відвернувся від мене, назвав виродком, монстром і в пекло викинув мене. І все лише тому, що я був іншим, я жив своїм розумом.