час

... Спускалася ніч, і часом ми знову прокидалися, але не зовсім, ми лише торкалися один одного, і тільки руки наші оживали зовсім ненадовго, ми були такі близькі і шепотіли спросоння:«о ти, кохана» і«як я люблю тебе» і«я не хочу ніколи більше бути без тебе»...

Вона заснула. Він нахилився до неї. Її гарячкове дихання почастішало, пролунав слабенький стогін. Він притулився лицем до її обличчя і почав шепотіти їй у сон втішні слова. Незабаром він помітив, що її подих заспокоюється, і її обличчя мимоволі піднімається до його обличчя. Він чув з її рота ніжне пахощі жару і вдихав його, наче хотів наповнитися довірливістю її тіла. І раптом він уявив, що вона вже багато років у нього і що вона вмирає. Їм відразу ж опанувало виразне відчуття, що її смерті не винесе. Ляже біля та захоче померти разомз нею. Розчулений цим уявним чином, він закопався обличчям у подушку поруч із її головою і залишався так довгий час.

У цю мить крива їхніх стосунків, що вся складається з хитромудрих зигзагів, раптом кинулася вгору по гарячковій висхідній до якогось жахливого урвища. Адже вона не може підніматися весь час, так не буває.

Сумні були наступні дні, ті похмурі дні, коли будинок здається порожнім через відсутність близької істоти, що зникла навіки, дні, змучені стражданнями при кожному погляді на будь-який предмет, яким постійно користувався померлий. Щохвилини в серці виникає якесь болісне спогад. Ось його крісло, його парасолька, що залишилася в передній, його склянка, не прибрана прислугою! І в усіх кімнатах ще лежать безладно його речі: ножиці, рукавички, книга, до сторінок якої торкалися його обважнілі пальці, безліч дрібниць, що набувають хворобливого значення, тому що вони нагадують тисячу дрібних фактів. І голос його переслідує вас; здається, ніби його чуєш; хочеться бігти невідомо куди, втекти від слонів цього будинку.

Якщо вам 12, то на кожен свій заклик ви очікуєте почути відгук. Ви відчуваєте, що будь-яке бажання може здійсниться. І часом ви, можливо, і не дуже далекі від істини.

Якби ми знали, що думають про нас наші близькі друзі та дорогі родичі, життя втратило б усяку чарівність і ми весь час перебували б у нестерпному сумі й страху.

Почуття страху нікуди не йде - передається з покоління до покоління. Думаю, ми вбираємо його з молоком наших матерів. Я дивуюсь, що й сучасне покоління несе у собі це почуття. Це генетика. На запитання Гамлета«Бути чи не бути?» ти одразу повинен відповісти:«Бути!» Але страх сидить усередині, і не завжди приходить щира відповідь.

Можна витрачати час на те, щоб помирати, а можна на те, щоб жити.

Закоханий — найцнотливіший із чоловіків, йому потрібна лише одна жінка.

Чоловіків, що відбулися, треба брати за яйця. Бажано буквально. Якщо можливості для яєць немає — треба спробувати помацати душу. Бажано через ті самі яйця.