гумор

Я думаю, що все в житті – мистецтво. Те, що ви робите, як одягаєтеся. Як ви любите когось і як кажете. Ваша посмішка та ваша особистість. Те, у що ви вірите, і всі ваші мрії. Як ви п'єте чай, як прикрашаєте свій будинок або як розважаєтеся. Ваш перелік покупок. Їжа, яку готуєте. Який вигляд має ваш почерк. І те, як ви почуваєтеся. Життя - це мистецтво.

Дон Корлеоне, ще не цілком усвідомлюючи, що з ним сталося напередодні, — ще одурманений лютим болем, зі схвальною усмішкою ворухнув губами, ніби говорячи молодшому синові, — тільки сил не вистачило сказати це вголос: «Е, чого мені боятися? Мене давно хочуть убити – вперше спробували, коли мені було дванадцять…»

Всі ці обійми, поцілунки, усмішки, сміх,«я люблю тебе», секс, плани на майбутнє - все це згоріло нахрен без усякої праці.

Смішно, якщо ти говориш з Богом - ти релігійний, але якщо він говорить з тобою - ти божевільний.

У ній була все та ж привабливість, та ж пустота...«Ви смішна», — сказав він їй, борючись із власним замішанням від її безглуздої переконаності в тому, що життя — це лише те, що в неї всередині.

Хороший сценарій може легко стати твоїм страшним ворогом і завдати тобі значно більше проблем, ніж поганий. Коли ти отримуєш поганий сценарій, ти щосили намагаєшся зробити його кращим. І так ти непомітно для себе вкладаєш у нього свою душу. А потім ти отримуєш добрий сценарій і розпливаєшся в посмішці, бо думаєш, що він усе зробить за тебе сам, адже він же добрий. І ось тут ти попався. Адже щойно ти ніби сказав собі: я не вкладатиму в цей сценарій свою душу, нехай він працює сам.

Усі чоловіки у душі залишаються хлопчиками. Вони так само люблять яскраві іграшки, так само важко переживають невдачі і так само панічно бояться здатися слабкими та смішними.

Закохана людина досі мені здавалася Смішною, і я її безумству дивувався.

— Вам не відмовиш у почутті гумору, яке зараз допомагає знизити градус Вашого особистого страждання. Ви нещодавно вийшли заміж за чоловіка на вигляд гідної довіри, який Вас покинув заради нестерпного компаньйона з сумнівною мораллю. Ваш прихід сюди свідчить, що ще не все втрачено і примирення можливе. - Господи, Холмсе. — Все, зрозуміло, я зрозумів завдяки вашим духам. — До чого тут парфуми? — Ну, для мене це інформація, а Вам несуть загрозу. - З чого це? — З того, що я їх дізнався, а ви ні.

Я буквально не знаю, хто такий. Це не перевірено. Я смішний? Я саркастичний? Сексуальний? Живий та душевний? Правша? Шульга? Азартний гравець? Борець? Боягуз? Зрадник? Брехень? Невростеник? Я думаю, зважаючи на все, рот у мене точно є.