іронія

У сотнях томів замість сили — пихатість, замість оригінального — жахливе, замість гостроти — майданні жарти, — і тим часом усе чуже, все неприродне, все, що не існує в наших звичаях. А що за справу критики? Яка потреба їй, що література приймає такий згубний напрямок? Хіба воно завадить збуту поганих книг? Навпаки, допоможе.

— Ти в порядку? — Ну, не рахуючи болючого болю... — Думаю, можливість використовувати сарказм — це гарна ознака здоров'я.

— Скільки днів на тижні, Коннор? — Це що, головоломка? — То скільки? — 7. І це не смішно. — Як і те, що ти прийшов на тиждень. Минув місяць, а ти все ще тут.

Звичайні люди намагалися жити звичайним життям, просто меланхолія поєднувалася в них із чорним гумором.

Ніколи не вибачайтеся за усмішку!

Сидиш собі на дивані у своїй квартирі, хочеш – у трусах, хочеш – у костюмі клоуна, та хоч голий сидиш. Тикаєш у кнопочки на клавіатурі або на екрані і начебто спілкуєшся. Задаєш питання, відповідаєш на чужі, свою думку висловлюєш, жартуєш, смієшся… Тільки смієшся як? Дві кнопки натиснув: двокрапка та дужки – рахуй посміявся, а для особливо лінивих можна навіть одну натиснути – список твоїх емоцій на екрані. Смайли, посмішки, колобки з прапорцями. Тільки це не ти посміхаєшся – це ці колобки сміються. Їм весело, вони радіють, обіймаються, цілуються, катаються по підлозі від сміху. Це вони там, у своєму віртуальному світі. А двоє сидять біля моніторів і думають, що це їхні емоції.

… Гумор — теж зброя душі у боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор як ніщо інше здатний створити для людини певну дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже говорилося, і ненадовго.

Жарти про смерть – мій спосіб адаптуватись до світу.

У деяких дідків такий собі специфічний нехитрий гумор… – Як у вас справи з ліками від високого тиску? Тиск під контролем? — Запитую я літнього чоловіка. — Найчастіше так. Але якби мимо пройшла оголена жінка, воно підвелося б, – і підморгує мені.

Чоловіки не схильні відкривати душу. Вони створюють навколо себе бар'єри сарказму, гумору, марнослівства, чому так? Може, тому що чоловіки здатні закохуватися хоч щодня у нову дівчину? Може це вроджений механізм захисту від самого себе?