кохання

У пошуках кохання я вічно - і вічно личини, личини прокляття повинен виявляти і розбивати.

Карла: — Кохання, як метелик: стиснеш надто сильно — роздавиш... Терк: — Відпустиш — і він полетить.

— Знаєш, що найболючіше, коли твоє серце розбите? Втратити спогади про ті почуття. Постарайся і збережи їх, бо якщо вони підуть, ти більше ніколи їх не повернеш. - А що потім? - Тоді ти просто заб'єш на весь світ і все, що в ньому...

Правильно кажуть — кохання приходить і йде, а їсти хочеться завжди.

— Віддати тобі кохання? - Віддай. - Вона в бруді. — Віддай у багнюці. — Я хочу погадати... — Гадай. — Ще хочу спитати... — Запитай. — Допустимо, постукаю... — Впущу. — Допустимо, покличу... — Піду. — А якщо там біда? - У біду. — А як обману? - Пробач. —«Співай!» — накажу тобі... — Заспіваю. —«Закрий для друга двері!»... — Запру. — Скажу тобі:«Убий!»... — Вб'ю. — А якщо захлинусь? - Врятую. - А якщо буде біль? - Стерплю. — А як вузол? - Розрубаю. — А як сто? - І сто вузлів! — КОХАННЯ тобі віддати? - Кохання. - Не буде цього! - За що? — За те, що не люблю рабів...

Коли зовні бешкетує мороз — ще півбіди. Чоботи тепліші, товстіший кожух і міцніший грог, всього-то проблем. А ось що робити з замерзлим серцем?

... є люди, які не продаються, є серця, яких не купити і королю.

Найвиразніше спрага володіння проявляється в любові статей: закоханий прагне одноосібного володіння тим, хто став предметом його бажання, він хоче безроздільно панувати не тільки над душею, а й над тілом, він хоче, щоб любили тільки його одного, хоче увійти в чужу душу і зайняти там чільне місце і царювати, як владика.

Кохання, як вогонь, — без їжі згасає.

Гекторе, ворог ненависний, не мені пропонуй договори! Немає і не буде між левами та людьми жодного союзу; Вовки та агнці не можуть дружити згодою серця; Вічно ворожі вони і зловмисні один проти одного, - Так і між нас неможлива любов ; ніяких договорів Бути між нами не може, поки один, розпростертий, Кров'ю своєю не наситить лютого бога Арея!