космос

«Зірка» — дуже важливий і водночас хитромудрий статус, що його може надати акторці тільки народ і ніхто інший. Критики не можуть перетворити тебе на зірку. Ані майстерність як така. Зіркою стаєш, коли публіка вирішує тебе полюбити. Коли люди готові годинами вистоювати в черзі після спектаклю, просто щоб зиркнути на тебе краєм ока — ось що перетворює тебе на зірку.

Ніч минула. У небі сяяла ранкова зірка. І я також став зовсім іншим. Колишній я — хлопчик, який вивчав Талмуд, — зник у язиках полум'я. Залишилася лише схожа на мене оболонка. Чорне полум'я проникло в мою душу і спопелило її.

Найважливіше - не незліченні зірки, але велична темрява між ними.

Того дня сонце стане чорним, як чорна власяниця, і місяць стане червоним, як кров, і зірки впадуть на землю з небес, немов зрілі плоди зі смоківниці, і царів земних охопить жах.

Коли я трохи підріс, батьки видали мені першу бібліотечну картку. Здається, бібліотека була на 85-й вулиці, на чужій землі. Я одразу попросив у бібліотекаря щось про зірки. Вона принесла альбом фотографій чоловіків та жінок з іменами на кшталт Кларк Гейбл та Джин Харлоу. Я висловив невдоволення, і вона, посміхнувшись (через мені тоді незрозумілу), знайшла іншу, правильну книгу.

Головне — це космос та його неосяжність.

Космос — це все, що є, що колись було і колись буде. Одне споглядання Космосу вражає: тремтіння біжить по спині, перехоплює горло, і з'являється почуття, слабке, як невиразне спогад, ніби падаєш з висоти. Ми усвідомлюємо, що торкаємося найбільшої таємниці.

Але Безодня не тільки назовні — усередині нас теж таїться Безодня, таяться космос і хаос.

Хто в собі не носить хаосу, той ніколи не породить зірки. (Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити зірку, що танцює).

Ми є, тому що ми є. Ми можемо скільки завгодно уявляти галактики, не схожі на нашу, але інших у нас немає.