людина

— Це так старомодно... — Ні, це класика.

Зрештою, саме така людина і потрібна... Яка сама приходить, коли потрібна... Якого ніколи не треба просити...

Має рацію той, у кого багато грошей?

Я просто хочу бути комусь потрібним. Потрібним та необхідним. Мені потрібен хтось, кому я міг би віддати себе — весь свій вільний час, всю свою увагу і турботу. Хтось, залежний від мене. Взаємна залежність.

Будь-який діловий захід стосовно когось — особистий випад. Кожен шматок лайна, який людині доводиться ковтати кожен божий день, є випадом проти нього особисто. Називається — на користь справи. Хай так. Але все одно – суто особистий випад. І знаєш, від кого це засвоїв? Від дону. Від свого тата. Від Хресного. У нього, якщо в друга вдарить блискавка, це розглядається як особистий випад. Коли я пішов у морську піхоту, він вважав, що його це зачіпає особисто. У чому й полягає причина його величі. Чому він є великий дон. Він усе сприймає як свою особисту справу. Як Господь бог. Без його відома пір'їнка у горобця не випаде, і він ще простежить, куди вона впала. Правду кажу? І хочеш ще щось знати? З тими, хто сприймає нещасний випадок як особисту образу, нещасні випадки не трапляються.

Насолоджуйся, поки можеш, Боббі, бо якщо твій злий чарівник виконає твоє заповітне бажання і я зникну, ти будеш змушений залишитися тут віч-на-віч із самим собою, а коли ти впізнаєш себе ближче, повір мені, ти волатимеш від жаху так голосно, що Сатана захоче розірвати контракт, який ти з ним уклав у момент свого народження, щоб хоч трохи поспати.

Твої руки божевільні роздягають свідомість, обривай гальма і вмикай запалювання!

Ну гаразд, ну гаразд. Ти зможеш, ти зможеш. А! Що зробив Він Дизель? Без жалю, без страху. Без жалю, без страху. Без жалю, без страху! Ні! О! Я жалкую і мені страшно!

... у мене (як, мабуть, майже у всіх) бувало відчуття, ніби щільна завіса приховала все, що є в житті цікавого і прекрасного, залишивши мені тільки тупий, нудний біль.

Позашлюбна дитина - це не те, до чого звикають. Це те, з чим упокорюються.