людина

— Якщо ваші боги справжні та справедливі, чому тоді світ сповнений несправедливості? — Через таких людей, як ви. — Таких, як я, ні, я один такий.

Я шукаю неможливе, тому що можливе виключать інші.

Багато можу я нарахувати поцілунків, відколи цим займаюся, але жоден не залишив у мені настільки довгого, такого приємного спогаду.

— Артуре, прокинься! Ти не на війні, ти вдома, у родинному колі. - У нас немає сім'ї!

Здавалося, ось тепер почнемо жити по-новому, інакше й краще.

Багато псує і багато чому заважає старість.

Я не думаю, взагалі кажучи, що люди стають письменниками тому, що були справді гарною, справді крутою, привабливою дитиною у класі. Я буду чесний. Це наша помста людям, які виглядали краще і були популярнішими, ніж ми. Це схоже на мене, я гадаю.

Факти не існують – є лише інтерпретації.

Якби не було в людини такого терпіння і витривалості, всі добрі люди вже давно загинули б і на світі залишилися б злі й бездушні.

— Ти ж знаєш, як я зайнята кар'єрою. - Якою кар'єрою? - Я дизайнер! — Ти обставила офіс батька і тепер ти дизайнер? Добре, я вчора була в зоопарку, тепер коала!