людина

Якось почався дощ і не припинявся чотири місяці. За цей час ми дізналися всі види дощу: прямий дощ, косий дощ, горизонтальний дощ і навіть дощ, що йде знизу нагору.

- Все було добре, поки ти не підкотив до неї яйця. - Правда? А мені ось пам'ятається, що вона послала нас обох кудись подалі.

- А що сталося? У нього скінчилося повітря? — У нього скінчилося небо.

У кожному житті, як і у будь-якій справі, головне — це визначити головне.

Хочеш сказати, що це не життя? А що такого, повторювати ті самі завдання, навіть не замислюючись? Хіба не всі так живуть, тим самим? Вічно дивляться свої серіали, п'ють пігулки. Хіба не одноманітність приносить комфорт?

Та я не хвилююся. Я сам відвіз її до пологового будинку, дев'ять місяців читав книжки про вагітність. Подивився домашні пологи через мережу, чужі, навіщось... Я не переживаю. Я не хвилююся... Я в паніці.

Будь-який допит – це парний танець. І якщо ти потрапляєш у ритм… Це хтось ще кого допитає.

Людина, обмежена за своєю природою, безмежна у своїх бажаннях.

Ти це те, що ти робиш. Ти – це твій вибір. Той, на кого себе перетвориш.

Все, за що ми боремося, чинить опір, бо все має власну волю, яку слід подолати.